“Сад на даху- вiдправна точка сучасноi архiтектури” – Ле Корбюзье

Home Журнал “Сад на даху- вiдправна точка сучасноi архiтектури” – Ле Корбюзье

вертикальная на сайт 5

Минулого жовтня у всіх колах дизайнерів, архітекторів, декораторів згадували 130 річницю з дня народження Ле Корбюзьє – величнішого та найнеоднозначнішого архітектора XX століття. Корбюзьє перевернув основи архітектури і став основоположником нових течій. І хоча Сальвадор Далі якийсь час вважав Ле Корбюзьє другом, він назвав будинки Ле Корбюзьє – найбрутальнішими та найбільш неприйнятними будівлями у світі. Не зважаючи на те, що не всі новаторські ідеї архітектора були сприйняті однозначно прихильно його сучасниками, саме йому належить величезна кількість здійснених проектів, які змінили архітектуру. Від озеленення дахів невеликих вілл до цілого міста з нуля Чандігарх в Індії, нетрадиційних каплиць і монастирів та грандіозного ансамблю садів на дахах адміністративних будівель. Ле Корбюзьє закликав максимально використовувати поверхню крівель. Так плани Ле Корбюзьє для Ville Contemporaine, серії шестидесятирічних хрестоподібних хмарочосів (які так ніколи і не будувалися), включали аеропорти на дахах, щоб комерційні авіалінії могли літати між хмарочосами. Новатор Ле Корбюзьє не залишився в стороні від повоєнних дослідів з озелененням, причому його проекти передбачили багато тенденцій наших днів. Склепінні покрівлі парних будинків Jaoul поблизу Парижа (1955) були засіяні травою заради економії коштів, (що практично і з сучасної точки зору: зелені дахи захищають перекриття будівлі від негативного впливу середовища, забезпечують тепло- і звукоізоляцію), а на віллі Shodhan в індійському Ахмадабаді ( 1956) «висячі сади» затінюють і охолоджують інтер`єр верхніх поверхів.

«Марсельська одиниця»

Використання крівель були особливо актуальні і у випадку з «Unitéd habitation» – багатоквартирному житловому комплексі, побудованому в Марселі відразу після закінчення Другої світової війни. У 1945 році Міністр з питань реконструкції Франції Рауль Дотрі уклав угоду з Ле Корбюзьє на будівництво в Марселі “Житлової одиниці”.

Неодмінною умовою архітектора було звільнити його від підпорядкування чинним нормативам. Громадські простори, коридори-вулиці з ресторанами і магазинами, дах-тераса з естрадою і басейном… Правда, квартири хоч і дворівневі, зовсім невеликі. Ле Корбюзьє недалеко пішов від радянських “житлових осередків”. У будівництві Корбюзьє застосував техніку необробленого бетону (beton brut), що стала відправною точкою для нового архітектурного напрямку – бруталізму. Щоб пом`якшити екстер`єр 12-поверхової будівлі, стіни лоджій розфарбували. Коли ж «Одиниця» на бульварі Мішле в Марселі була побудована, проти Ле Корбюзьє відкрили судову справу з пред`явленням позову в 20 млн франків за нанесення шкоди природі Франції. Увага всього населення Марселя була звернута на об`єкт, який протягом п`яти років вважався його нещастям і ганьбою.

Основна ідея «Житловий Одиниці» була: «Якщо ви прагнете жити з вашою родиною в обстановці задушевної дружби, в тиші і спокої, серед природи, об’єднуйтеся по 2 тис. Осіб (чоловіків, жінок і дітей); входите в будинок через одні двері; користуйтеся чотирма ліфтами, що вміщають по 20 чоловік, які доставлять вас в будь-яку з восьми внутрішніх вулиць, розташованих одна над іншою. Там ви будете жити в самоті й тиші; сонце, повітря і зелень заповнять ваші вікна. Діти ваші будуть грати на траві або в саду на даху будинку »… Французька преса деякий час була заповнена тривожними повідомленнями про те, що Ле Корбюзьє подесятерить число душевнохворих у Франції через скупченість і шуму в збудованому ним будинку. Правда, сад на даху в результаті виявився не таким вже й повсюдно доступним задоволенням, повністю реалізувати свою ідею Ле Корбюзьє зміг тільки в дорогих особняках: на віллах La Roche під Парижем (1923-1925) і Savoye в Пуассі (1929-1931).

Іншою неординарною ідеєю архітектора було знести 240 гектарів будівель у одному з районів Парижа і розбити чисту зону на квадрати з парками, автомобільними трасами і стоянками. Центр кожного кварталу повинен був позначити 50-поверховий хмарочос. Концепція “ребрендингу” провалилася. Занадто дорого, занадто по-новому для тодішніх паризьких умів. Консерватори розкритикували Корбюзьє за спробу знищити минуле і неповагу до традицій, і втілити цю ідею не вдалося.

«Місто сонця»

Випробувати проектування міста з нуля Ле Корбюзьє вдалося трохи згодом, в Індії. Генеральний план міста Чандігарх – наймасштабніший проект архітектора. Місто-мільйонник, столиця двох індійських штатів, був побудований на новому місці в передгір’ях Гімалаїв. Місто сонця, як його називали, розділений на сектори: житловий, індустріальний, навчальний … Сам Ле Корбюзьє проектував адміністративний центр. Для зовнішньої обробки будівель застосовував необроблений або, в буквальному перекладі, “брутальний” бетон. На подібну обробку виникла архітектурна мода і з’явився новий стиль – бруталізм. Каменем спотикання при проектуванні став клімат – суха спека тут чергується з мусонами, що можуть змити ціле поселення. Тому більшість будівель закриті, але з плоскими дахами-терасами. Часто в них присутній фірмовий знак Корбюзьє – солнцерізи (brise-soleil). Це придумані архітектором цегляні і бетонні виступи на зовнішніх стінах. Влітку вони охолоджують поверхню власною тінню, а в зимовий час не перешкоджають сонячному теплу.

Монастир де-ля- Туретт

Ще одним з проектів, в яких найкраще втілилися принципи Ле Корбюзьє став монастир де ля Туретт. Прямокутник з грубого сірого бетону з традиційним двором-клуатра всередині. Аскетичний монастир розташовується на пагорбі, і сонячні промені вільно наповнюють інтер’єр крізь бетонні отвори. Не дивлячись на те, що архітектор намагався максимально взаємодіяти зі світлом, монахи стверджують, що в монастирі є місця, куди сонце потрапляє тільки раз на рік. Після будівництва дах будівля вимостили тонким шаром землі, все інше зробили птахи і вітер.

“Хмарочос Ле Корбюзьє”

Імені Ле Корбюзьє немає серед авторів проекту штаб-квартири ООН в Нью-Йорку – в середини 1947 року його усунули від проекту. Офіційно вважається, що його ідеї “сильно вплинули на загальний вигляд будинку”. Однак неофіційно будівництво називали просто: “Хмарочос Ле Корбюзьє”. У 1951 році нова штаб-квартира ООН вважалася зразком сучасної інтернаціональної архітектури. Однак з того часу скляні коробки звели по всьому світу, і тепер скельцеподібну будівлю ООН постійно лають за безликість.

×

Залишіть свій номер телефону і ми Вам передзвонимо

Дякуємо!



Call
Back